Корзина
82 отзыва
+38 (067)7080532
Контакты
ТОВ "Всесвіт Захисту Рослин"
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+380677080532САЖЕНЦЫ
+380977247085КОНСУЛЬТАЦИЯ
+380950405715МИКРОУДОБРЕНИЯ
+380950405715МИНЕРАЛИС
+380975958498ВИНОГРАДНИК
Андрей, Анна
УкраинаКиевВасильков, Мелитополь, Первомайское, Борисполь

Бактериальный некроз винограда (Xylophidus ampelinus), симптомы заболевания

Бактериальный некроз винограда (Xylophidus ampelinus), симптомы заболевания

Хвороба проявляється на початку вегетації, особливо сильно в роки з холодною і вологою весною. Пошкоджується, в основному, нижня частина виноградної лози, що уповільнює її зростання.

Синоніми хвороби: mal nero, tsilik marasi, хвороба Олерона, бактеріальне в'янення винограду.

Збудник хвороби: Xylophidus ampelinus (Panagopoulos 1969) Willems et al. 1987.

Застаріла назва збудника: Xanthomonas ampelina Panagopoulos 1969.

Історія відкриття, розповсюдження, шкідливість. Перше згадування про симптоми хвороби під назвою mal nero a кущах винограду в Італії, спричиненого бактерією невідомої етіології, належить С. Гароваджо, А. Каттанео (1879 р.). У 1882 р. Г. Гомес довів наявність збудника і його патогенність; у 1883 р. італійський фітопатолог П. Баккаріні назвав бактерії, відповідальні за розвиток захворювання — Bacillus vitivorus.

У 1890 р. А. Дегрюллі повідомив про засихання кущів винограду сорту Алікант Буше у Східних Піренеях і у французькій провінції Од. Аналогічну хворобу у Франції на виноградниках Олерон виявлено в 1895 р. Збудником її виявилися бактерії у вигляді дрібних коротких паличок. У 1939 р. Дж. Сареджанні описав подібні симптоми на виноградниках сорту Султана у Греції і назвав хворобу tsilik marasi.

У 1940 р. Ж. Дюплессі повідомив про розвиток бактеріального в'янення винограду у Південній Африці і назвав збудником паличкоподібну бактерію Erwinia vitivora. Однак Ш. Елліоту у Європі і А. Хейнсу у Південній Африці не вдалося отримати відомі симптоми хвороби за штучного зараження бактеріями В. vitivorus i Е. vitivora. Зрештою, С. Панагопулос, Д. Лашо у 1966 р. у результаті численних виділень і штучних заражень установили, що характерні симптоми виразок на пагонах, плямистості листя, типові для tsilik marasi, спричинює бактерія роду Xanthomonas. Із сильно некротизованих тканин судин одночасно виділяли різні типи бактерій з білими і жовтими колоніями сапрофітних видів родів Erwinia i Pseudomonas, які не були патогенними, а в деяких випадках — гриб Cephadosporium corda — збудник ески винограду.

Ж. Прюне зі співавторами довели, що симптоми хвороби Олерона у Франції і tsilik marasi в Греції відповідають одному й тому самому захворюванню, яке відповідно до характерних симптомів запропонували назвати бактеріальним некрозом винограду і вважати його збудником Хапthотоnаs ampelina.

Результати біохімічних і серологічних тестів довели ідентичність ізолятів збудника із Греції та Південної Африки і відмінність їх від Erwinia Iathvri (синонім Е. vitivora), a також Xanthomonas vitiscarnosae i Х. vitistrifoliae.

Таким чином, непорозуміння щодо походження хвороби та ідентифікації збудника з'ясувалося. Причиною його була природа супутньої мікрофлори: в одних випадках за розвитку некрозів у глибині тканин виділялися факультативні. анаероби, представником яких могла бути Е. vitivora, в інших фазах розвитку захворювання, зокрема при некрозі молодих листків і пагонів, як супутня мікрофлора домінували представники роду Pseudomonas.

Нині бактеріальний некроз винограду широко розповсюджений у світі. Він зареєстрований у більшості виноробних регіонів Південної і Центральної Європи — у Греції, Іспанії, Італії, Молдові та Франції, поширений у Південній Африці. У Туреччині хворобу ліквідовано. Сумнівні повідомлення щодо хвороби в Аргентині, Болгарії, Португалії, Швейцарії, Тунісі.

Внаслідок захворювання винограду бактеріальним некрозом втрати врожаю можуть сягати 80 %. Шкідливість виявляється також у скороченні життя виноградників. Установлено, що практично всі імпортні сорти винограду різною мірою сприйнятливі до збудника бактеріального некрозу.

Х. аmреlіnus включено до переліку карантинних організмів, які відсутні на території України та Росії. Уражує тільки виноград. Не виключена можливість значного ураження виноградників і в Україні у разі завезення інфекції. Сприятливими для розвитку захворювання в кліматичному відношенні можна вважати південні області України, Крим і Закарпаття. Тому необхідно знати характерні ознаки захворювання, що дасть змогу швидко виявити його та здійснити відповідні карантинні заходи.

Симптоми. На хворих рослинах бруньки біля основи пагонів або з одного боку пагона, що живляться одним судинним пучком, не розпускаються. 3 верхніх вічок через 2-3 тижні після початку вегетації з'являються ослаблені. пагони з укороченими міжвузлями і дрібним спотвореним зморшкуватим хлоротичним листям. На молодих листкових пластинках утворюються дрібні кутасті некротичні блискучі плями з жовто-зеленим ореолом. Краї пошкоджених листків засихають внаслідок закупорки судинних пучків у черешках. Черешки листків також покриваються видовженими чорними плямами. Листя передчасно опадає.

Ріст молодих пагонів дещо пригнічений. На уражених лозах усихання пагонів поширюється знизу вверх. На вузлах і тканинах міжвузел утворюються видовжені маслянисті плями і смуги світло-зеленого чи жовтого кольору з червонуватим напливом по краях. Згодом вони набрякають, стають м'якими на дотик, їхні тканини некротизуються і набувають темно-коричневого забарвлення, а міжвузля покриваються глибокими тріщинами. Часто такі симптоми з'являються і на вузлах, що спричиняє ламкість пагонів. Іноді на місці некрозу виділяється жовтуватий ексудат, який складається з маси бактеріальних клітин. Висихаючи на повітрі, він утворює блискучу плівку, яка переноситься вітром.

Під час цвітіння на хворих лозах можна виявити почорнілі бутони й аномальні квітки. Гребені виноградних грон і плодоніжки покриваються дрібними видовженими чорними тріщинами, що спричиняє часткову чи повну загибель урожаю.

Листки можуть заражатися шляхом проникнення інфекції по черешках і жилках, у цьому разі цілий листок гине. При зараженні через продихи листок покривається червоно-коричневими плямами діаметром 1-2 мм. Проникнення інфекції через гідатоди спричинює червоно-коричневе забарвлення кінчиків листків. За високої вологості на уражених листках також утворюється жовтий бактеріальний ексудат.

Бактеріальний некроз винограду — судинна хвороба. 3будник спричиняє руйнування клітинних стінок рослини-хазяїна з утворенням камеді — спочатку прозорої, а згодом темніючої густої речовини, яка закупорює судини. Через рани і тріщини камедь просочується назовні, виступаючи на поверхні пагонів у вигляді ексудату, який покриває пагони тонким шаром. Руйнування і закупорка судин пагонів і черешків призводять до порушення транспортування води і поживних речовин у рослині, передчасного засихання і опадання листя. На поперечних зрізах пагонів у місцях з'єднання однорічної лози з дворічною спостерігаються коричневі цятки уражених судин деревини. При різному ступені пошкодження на поперечних зрізах можна виявити або некротизований сектор, який включає кору, луб, деревину і навіть серцевину, або червоно-коричневе кільце судин. Найбільше бактерій знаходять у судинах деревини.

Екологія збудника. Щоб оцінити відносну важливість епіфітної та ендофітної колонізації винограду в розвитку некрозу, вивчалася динаміка К ampetinus у Vitis vinifera cv. Ugni blanc з використанням gfp-мічених бактеріальних штамів. Гістологічні дослідження колонізації молодих рослин клітинами К ampelinus після трьох типів штучного зараження в ростовій кімнаті і в теплиці, показали, що після поранення стебла й інокуляції, бактерії просувалися до верхівки через судини ксилеми, де вони утворювали біоплівку. Коли бактерії проникали у дерев'янисті живці, вони рідко колонізували ростки, які з'являлися, тобто судини ксилеми могли б швидше грати ключову роль у розмноженні і збереженні бактерій, ніж бути маршрутом для колонізації pocлини. У разі, коли бактеріальні суспензії розбризкували на рослини, бактерії просувалися у двох напрямах: до органів, що з'являються, і до верхівки, таким чином вказуючи важливість епіфітної колонізації у розвитку захворювання.

У вологу погоду бактерії змиваються і переносяться водою, у посушливий період висихають, утворюючи плівку, яка переноситься вітром. При обрізуванні винограду маса бактеріальних клітин видавлюється секатором на поверхню зрізу. Навесні кореневий тиск виносить бактерії з соком, краплі якого потрапляють у ґрунт.

Інфекція передається від хворих рослин до здорових інструментами при обрізанні, виконанні зелених операцій, збиранні врожаю, накриванні лоз землею.

Збудник хвороби може зберігатися в ґрунті. Відомі випадки зараження живців при укоріненні їх в інфікованому ґрунті. При цьому зараження відбувається швидко і його важко вилікувати. Хворі пагони та опале листя, які потрапляють у ґрунт, є резерваторами бактерій впродовж 5 місяців. Експериментально було доведено можливість проникнення бактерій у рослину через коріння.

Наявність бактерій у судинах визначає системний і хронічний характер інфекції. Зовні здорові пагони виявляються хворими наступного року. Джерелом інфекції є лоза сприйнятливих до хвороб сортів винограду. Молоді рослини можуть проявити симптоми у розсаднику, якщо для щеплення використовують заражений матеріал.

Види Vitis riparia, V. rupestris та їх гібриди належать до стійких, їх рекомендують використовувати переважно для щеплень. У прищеплених рослин симптоми захворювання розвиваються на надземній частині до місця спайки, у кореневласних європейських сортів — охоплюють підземну частину і корені.

3 V. vinifera у Франції відмічено сильне ураження сортів Гренаш, Алікант, Буше, Мурведр, Султана, Карін'ян, Кот, Лезоне, Пеліт, Макабо, Валенсі; у Греції — Розакі, Корінф чорний, Москато, Пліта; в Італії — Гренаш, Макабо, Уні Блан, Консул, Фоль Бланш, Зія, Мускат Олександрійський.

Стійкі до хвороби сорти Каберне, Сенсо, Мальбек, Мерло, Арамон.

Хвороба, занесена до винограднику, швидко розповсюджується. За сприятливих умов на чутливих сортах винограду лози можуть загинути повністю. Бактеріальний некроз проявляється сильніше на кремнеземних ґрунтах і в кюветах, де застоюється вода. Захворювання має епізодичний і осередковий характер. Холодна і волога весна, приморозки спричинюють сплеск інфекції, що завдає великих збитків аж до повної втрати врожаю і загибелі кущів. Однак, у роки з сухими і теплими весною та літом, воно проявляється дуже слабко або в латентній формі. Іноді від виноградників відмовляються через прогресування хвороби, однак спостерігали також і випадки видужування.

Спостереження за розвитком хвороби показали, що співжиття збудника з рослиною-хазяїном може бути тривалим — понад 20 років. Іноді, після видалення хворих пагонів чи майже всієї надземної частини куща, спостерігають уявне одужання рослини. Проте через тривалий період часу хвороба може несподівано повернутися, що призводить до повної загибелі кущів упродовж трьох років. Так, у Франції у 1982 р. було зареєстровано поширення захворювання на площі понад 1000 га з пошкодженням від 10 до 80 % кущів, що призвело до втрати 50 % врожаю. У 1993-1996 рр. тут відбулися повторні спалахи бактеріального некрозу. Аналіз причин раптових спалахів показав, що пошкодження рослин приморозками і наступні за такими періодами холодні і вологі весни призводять до поширення інфекції, а це супроводжується великими збитками, аж до повної втрати урожаю і загибелі кущів.

Симптоми захворювання схожі на спричинені іншими збудниками, наприклад фомопсису винограду, вірусами, мікоплазмами, нестачею бору та ін., тому необхідними є виділення й ідентифікація збудника. Інкубація живців при 15 °С упродовж 3 днів у вологих умовах значно збільшує число колоній Х. ampelinus, що полегшує виділення збудника з інфікованого матеріалу, в якому раніше його не вдавалося знайти. Бактерія добре виявляється методом імунофлуоресцентної мікроскопії у змиві з уражених листків, у гомогенізованій здерев'янілій тканині хворої рослини, ексудаті і на зрізах стебла, а також у зовні здорових частинах стебел і листків на відстані 10-40 см від ураженої зони, що визначається візуально.

Ефективним є виявлення Х. ampelinus y живцях винограду з використанням вбудованої ПЛР. Збудник хвороби можна виявити за наявності 1,5 Х 105 клітин Erwinia herbicola. Створено набір праймерів Хаmрl.27, який є хорошим кандидатом у видоспецифічні реагенти для ідентифікації Х. ampelinus із застосуванням ПЛР.

 

Препараты против бактериального некроза винограда:

Биофунгицид ЦИДОКС ПРО "Минералис", антибиотик, антисептик , 10 л

Биофунгицид, АНТИБИОТИК Цидокс Про,1 л

Микроудобрение Микро-Минералис (медь), 10 л

Антисептик "ЛС-1", антибактериальное средство, Минералис Украина, 10 л

 

Другие бактериозы винограда:

Болезнь Пирса винограда

Бактериальные пятнистости листьев винограда

Бактериальный рак винограда

Язвенный некроз винограда

facebook twitter

ФІТОПАТОГЕННІ БАКТЕРІЇ, БАКТЕРІАЛЬНІ ХВОРОБИ РОСЛИН: Монографія/Р.І. Гвоздяк, Л.А. Пасічник, Л.М. Як

Предыдущие статьи